Листи Григорія Сковороди до М.І. Ковалинського

I

Найжаданіший друже Михайле!

«У всьому найкраще додержуватися міри». Надмірність породжує пересиченість, пересиченість — нудьгу, нудьга ж — душевний смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим. Немає години, непридатної для занять корисними науками, і хто помірно, але постійно вивчає предмети, корисні як у цьому, так і в майбутньому житті, тому навчання — не труд, а втіха. Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає учитись, хоча б зовні він і здавався бездіяльним. Хто по-справжньому що-небудь любить, той, доки улюблений предмет з ним, не відчуває, здається, від цього особливого задоволення, але як тільки цього предмета не стане, як він уже переживає найжорстокіші любовні муки. Чому це? Тому що, коли не любити всією душею корисних наук, то всякий труд буде марним. Зрештою, любов, навіть при бездіяльності, досліджує і розмірковує, і чим більше відходить від занять, тим сильніше прагне до них. Мені добре відомо, як любиш ти наукові заняття, і я зовсім не хочу сказати, що тебе треба заохочувати, оскільки ти більш ніж достатньо виявляєш завзяття на ниві науки. Особливо таке спонукання недоречне зараз, під час канікул. Я пишу про це тільки для того, щоб ти знав, що я відчуваю, а я така людина, яка ніколи не може насититися розмовою з друзями. Зваж і на те, що людям, які люблять благочестя, особливо приємні чисті душею юнаки і отроки, від природи нагороджені щасливими здібностями. Сократ їх звичайно називає дітьми божими. Тому я шлю подяку твоєму чудовому дядечку, протоієрею, вельмишановному отцю Петру за те, що він допоміг мені зав'язати з тобою дружбу, яку я вважаю для себе щастям. А щоб у розлуці зі мною ти не тужив, я вирішив написати для тебе декілька благочестивих грецьких сентенцій як пам'ятку. Як тільки з'явиться в тебе бажання поговорити зі мною, поглянь на ці вислови, і тобі здасться, ніби ти розмовляєш зі мною; згадуй при цьому, які розмови любить вести твій друг. Отже, перша сентенція хай буде така: 1. ...«Кращий путівник в старості — це мудрість», або... наука, бо людину в старості залишає все, крім науки.

2. ...«Прекрасна і велична любов до чесноти». Бо не можна не поважати того, в кому вбачаєш оселю чесноти; адже де любов до чесноти, там повинна бути гідність.

3. ...«Маючи друзів, вважай, що ти володієш скарбом». Ніщо, говорить Сенека , так не радує, як вірна дружба.

4. ...«Прекрасне трудне».

5. ...«Короткий шлях до зла»... Оце тобі на пам'ятку від мене.

Твій новий друг Григ. Ск.

Липня 9, 1762.


Інші листи Григорія Сковороди:
До Я. Правицького
До Артема Дорофейовича