Думка, мандруючи, співає пісню.

Хай я у світі пес — лише б маєтний був.
Совість не в моді вже, золота б лише набув.
Як нажив, хто спита? Тільки б жирний був гріш.
Це багатий всім брат, він усім наймиліш.
Що у світі найгірш? — зовсім легкий гаман.
Ніж злиденно прожить, краще смерті туман.<
Буде мила і смерть, в кого грошей є тьма.
Золоте пресвяте! Краще за тебе нема.
Не так любі дітки, не так мати моя,
Не так батько мене у житті звеселя.
І коли такий чар — у Венери красі,
Хто дивує на те, що закохані всі.


Інші поетичні твори:
Облудники, що моляться, співають
De libertate
„Все лице морщиш, журний завсігди ти..."