"Все лице морщиш, журний завсігди ти..."

Все лице морщиш, журний завсігди ти,
Чи можна ще тут про життя говорити?
Живе лиш по правді веселий з виду,
Хто має світло, а темряви — й сліду.
Того ж, хто сумує, без просвітку тужить,
Постійна зла смерть приповільнено душить.


Інші поетичні твори:
Похвала бідності
"Ось вона, молодість року! Природи лице оновилось... "
Епіграма ("Музам колись дев’ятьом")