Байка "Сова і Дрізд"

Тільки побачили Сову пташки, як почали її наввипередки скубти.
—І не пориває вас досада, пані,— спитав Дроздик,— що на вас, невинну, нападають? Чи не дивно се?
—Анітрохи,— відповіла та.— Вони й поміж себе завжди чинять так само. А щодо досади, то вона для мене терпима, бо хоч мене сороки й ворони з граками скубуть, проте Орел з Пугачем не чіпають, та й афінські громадяни поважають мене.

Сила: Ліпше в одного розумного і доброго бути у любові та шані, ніж у тисячі дурнів.


Інші байки із збірки "Байки Харківські":
Змія і Буфон
Жаби
Два коштовні камені - Діамант і Смарагд