Байка "Змія і Буфон"

У час, коли весною Змія скинула линовище, її побачив Буфон.
— Боже, пані,— гукнув здивовано,— відмолоділи! Що за причина? Розкажіть...
— Я вам залюбки дам пораду,— відповіла Змія.— Ходіть за мною!
І повела Буфона до тої щілини, крізь яку вона нещодавно ледве продерлась і скинула з себе усю стару одежину.
— Ну ось, пане Жабо, пролізьте крізь цей прохід. А як пролізете — вщент оновитесь, лишивши по сей бік весь непотріб.
— Ти що, хочеш мене задавити тут? — скрикнув Буфон.— Та хоча мені й пощастить пролізти, то усю шкуру з мене здере...
— Не гнівайтесь,— відказала Змія.— Це єдиний шлях зробити те, що вдалося мені.

Сила: Чим краще добро, тим більшим трудом, наче ровом, воно обкопане. Хто труда не докладе, той до добра не прийде.

*Буфон — жаба.


Інші байки із збірки "Байки Харківські":
Жаби
Два коштовні камені - Діамант і Смарагд
Собака та Кобила